Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте судом, згідно ст. 235 КЗпП України, підлягає негайному виконанню. Відповідно до Закону України  «Про виконавче провадження» для того, щоб рішення вважалося виконаним, необхідна наявність двох підстав: акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, та фактичного допущення працівника до виконання його обов’язків. Тому керівник зобов’язаний негайно поновити працівника, який раніше виконував цю роботу, і вправі розірвати трудовий договір з працівником, узятим на місце звільненого, на підставі п. 6 ст. 40 КЗпП України (поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу).

            Відповідно до ст. 44 КЗпП України про припинення трудового договору з цієї підстави працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Рішення про виплату працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці у заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи приймається одночасно з прийняттям рішення про поновлення працівника на роботі. Проте строк, за який провадиться виплата середнього заробітку, не може перевищувати одного року. Лише у тому разі, коли заява про поновлення на роботі розглядається більше року не з вини працівника, орган по  розгляду трудових спорів  відшкодовує середній заробіток за час вимушеного прогулу працівника або різницю у заробітку за період, що перевищує один рік.

Але існують обмеження щодо звільнення певних категорій осіб, а саме:

-          згідно ст. 198 КЗпП України звільнення працівників, молодших за 18 років, у разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, провадиться лише у виняткових випадках і не допускається без працевлаштування;

-          відповідно до ст. 184 КЗпП України передбачена заборона щодо звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу вагітних жінок і жінок, які мають дітей до 3-х років, одиноких матерів за наявності дитини до 14 років або дитини-інваліда, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням.

Отже, якщо звільнений робітник відноситься до однієї з вищезазначених категорій працівників, то він має право на обов’язкове працевлаштування.

Начальник відділу ОПЗ МРУЮ                      Горобець А.О.