Світловодська РДА - Загальні відомості про район

Світловодський район (до 1962 року - Новогеоргіївський, до 1969 року - Кремгесівський) - адміністративно-територіальний підрозділ Кіровоградської області.

Географічна довідка

Район розташований в північно-східній лісостеповій частині та межує:

на заході з Чигиринським районом Черкаської області;
на південному заході зі Знам'янським районом Кіровоградської області;
на півдні з Олександрійським районом Кіровоградської області;
на південному сході з Онуфріївським районом Кіровоградської області;
на північному сході з Кременчуцьким районом Полтавської області;

Займає територію 121,8 тис. га, з яких суша - 81,5 тис.га.

До Світловодського району входить 33 населених пункти.

На території району проживає 15,2 тис. чоловік, з них 14,1 тис.- українці, 2018 - росіяни, 482 – інші національності. Національні меншини в районі становлять 14,8%.

Водні ресурси. Головне джерело водопостачання — річка Дніпро (Кременчуцьке водосховище). Загальна площа вкритої водою території району становить 40,3 тис. га (33,1%). На території району тече та впадає в Дніпро річка Цибульник. В районі налічується 24 ставки загальною площею поверхні 448 га і загальним об’ємом 3,38 млн.м3. Запаси підземних вод складають 9,9 млн.м3/рік.

Корисні копалини. Світловодський район знаходиться в межах придніпровської височини. Надра району багаті на будівельні матеріали, досліджених родовищ мало. Основними дослідженими родовищами є Табурищанське та Глинське родовища граніту. Виходи граніту маються у с.Мала Скельова та с.Федірки, Золотарівсько-Ревівське родовище мергеля, Ревівське родовище глини, родовища суглинків в селах Глинські, Талова Балка, Олексіївка.

Ландшафт. Світловодський район розташований у крайній південній частині лісостепової зони, на межі із степовою зоною. Ландшафти району включають комплекс балок та здебільшого розораних міжбалкових ділянок, круті схили Дніпра, територію островів, а також унікальні плавневі комплекси.

Територія району, яка не прилягає безпосередньо до русла річки Дніпро і його приток характеризується більш спокійним ландшафтом.

Рослинний світ. У природному рослинному покриві району переважають лісові та степові угрупування. Переважають насадження з білої акації, сосни, берези, клена гостролистого та ін. Природні ліси території характеризуються різноманітністю порід при переважанні дуба звичайного; трапляється також клен польовий, в'яз, ясен, береза, осика. В трав'яному покриві переважають такі види – зірочник лісовий, осока волосиста, яглиця, зеленчук, копитняк тощо. Зростають в лісах також рідкісні види з Червоної книги України – коручка морозниковидна, тюльпан дібровний тощо. З видів різнотрав'я найчастіше трапляється шавлія дібровна, парило звичайне, материнка звичайна. На степових ділянках зростає багато рідкісних та мало поширених видів, в т.ч. червонокнижних – астрагал шерстистоквітковий, крокус сітчастий, сон чорніючий.

Основні сільськогосподарські культури, які вирощують на території району: пшениця, жито, ячмінь, кукурудза, просо, соняшник, гречка.

Тваринний світ. Фауна району досить типова для Правобережного лісостепу. До складу фауни входить вельми різноманітна популяція хребетних тварин (козулі, свиня дика, заєць сірий та лисиця) та чимало рідкісних видів, в тому числі і занесених до Червоної книги України та Європейського червоного списку, а також регіонально рідкісних – вовк, борсук, бобер, горностай, видра річкова, орлан-білохвіст, кулик-сорока, жовна чорна, чеглик, деркач тощо.

Досить багатий видовий склад риб, що цілком закономірно – затоки, заплавні озера та мілини Кременчуцького водосховища слугують місцями нересту та нагулу риб. Найпоширеніші види – плітка, лящ, товстолоб, плоскирка, синець, судак, сом, чехоня, карась, короп, щука та ін.

Заповідні зони. «Цюпина балка» – ботанічний заказник; «Кінські острови» – ландшафтний заказник; «Острів «Обеліск» – комплексна пам'ятка природи; «Барвінкова і Тюльпанова гора» – заповідне урочище; «Придніпровські кургани» – пам'ятка природи; «Пташиний базар» – зоологічна пам'ятка; «Степовий горб» – ботанічна пам'ятка; урочище Московська гора; урочище Вовче-Ворожчино; урочище Садове.

Історична довідка

Територія сучасного Світловодського району заселялася здавна, про це свідчать археологічні знахідки, знайдені на території району. Територія краю входила до складу земель, на яких ще за доби бронзи (кінець 111 – початок 1тис. до н.е.) почало формуватися основне ядро протослов’янських племен. У районі Великої Андрусівки і Калантаєва виявлені залишки поселень доби Трипільської культури (111 тис. до н.е.). Досліджено 2 городища чорноліської культури (УІІІ-УІІ ст. до н.е.), поселення та кілька курганів скіфського періоду (УІ – ІІІ ст.до н.е.), сарматський могильник (І-ІІ ст. н.е.) та залишки ранньослов’янського поселення (УІ-УІІІ ст.).

Поблизу села Арсенівка виявлений курганний могильник доби бронзи (11 тис. до н. е.).

Біля села Григорівка знайдені кам’яні знаряддя праці доби раннього палеоліту (понад 40 тис. років тому). Такі самі знаряддя праці відшукуються і біля с.Захарівка, Іванівка. У с.Іванівка знайдено знаряддя праці доби Трипільської культури.

Біля села Напрасівка, в урочищах Квашиному і Печалівці, виявлені два поселення доби бронзи. Поблизу села Микільськ знайдено бронзові речі ранньослов’янської черняхівської (VІ-VІІ ст. н.е.) - казан і орнаментована діадема, срібна чаша. Поблизу с. Мала Скеліва виявлено поселення доби бронзи (ІІ ст. до н. е.).

Неподалік села Озера (поблизу затопленого селища Чаплина) виявлено два поселення доби бронзи (ІІ тис. до н.е.), знайдено бронзові знаряддя чорноліської культури (ІХ-VІІІ ст. до н.е.).

Поблизу села Павлівка досліджено курганні поховання доби бронзи (11 тис. до н.е.) та скіфського періоду, виявлено поселення чорноліської та ранньослов’янської черняхівської культури. На території села Павлівка виявлено кілька римських монет.

На території села Подорожнє знайдено кам’яну зернотерку і ліпний глечик - все це доби бронзи (ХІ-ІХ ст. до н.е.). Таку саму зернотерку знайдено і в селі Захарівка. На території Захарівської сільської ради знайдено наконечник кремнієвого спису, скіфської стріли та кремнієву сокиру донецько-придніпровської культури. Все це експонується в сільському музеї історії. Але систематичних, глибоких археологічних досліджень, крім Великої Андрусівки, на території району проводилось мало. Так що наша земля ще зберігає багато таємниць. Чекає вдумливих дослідників.

З розкопаними археологами городищ відомі городища Тясминське (Андрусівське) та Калантаївське. Розкопки Тясминського городища проводилися під керівництвом кандидата історичних наук археолога Є.В.Максимова у 1956 році, а Калантаївське городище було розкопане і досліджене також у 1956 році археологічною групою на чолі з кандидатом історичних наук Е.Ф.Покровською.

На території Світловодського району виявлені сліди поселень періоду Київської Русі (ІХ–ХІІІ ст.). Літопис повідомляє, що боротьбу з уличами продовжував князь Ігор. Він підкорив уличів і наказав збирати з непокірних данину.

В могилах вчені знаходили жито, овес, ячмінь, пшеницю та знаряддя хліборобів.

У наших лісах полювали київські князі зі своїми дружинами. Так у Захарівці знайдено мідний гребінець рядового дружинника часів князя Святослава.

У середині ХІІІ ст., як вогняний смерч, пронеслися через наші землі монголо-татарські полчища. Переходячи Дніпро монголо-татари зруйнували всі навколишні поселення. Землі сучасного Світловодського району на довгий час перетворилися на дике поле.

В середині ХУ на початку ХУІ ст. землі почали освоюватися козаками, які вели уперту боротьбу з Кримським ханством та Туреччиною. По долинах річок і глибоких степових балках виникали невеликі поселення, які отримали назву запорізьких зимівників. У адміністративному плані вони об’єднувалися в паланки. Територія нашого краю входила до складу Інгульської паланки, розташованої на правобережжі Дніпра. Такими зимівниками були: Яново, або Яновський -розташований на лівому березі невеликої степової річки Березівки, названий за ім’ям свого першого поселенця, Андрусівка – зимівник козака Андруся, Аудиторівка - зимівник Аудитора або Аудита, Серебряне , Яремівка, Кобзарівка, Бабичівка, Федірки, Семигір’я, Миронівка. Росії належав Крилівський шанець. Більшість жителів шанця складали з Миргородського полку. До складу Крилівської сотні Миргородського полку входили села: Андрусівка, Калантаїв, Федірки, Бабичівка.

До Власівської сотні входили села: Золотарівка, Серебряне, Мала Березівка, Павлівка, слобода Скельова, Свинарня. Поселилися вони тут по закінченні турецької війни. Росії потрібно було заселити ці мало заселені місця. До Крилівської сотні входило 20 хуторів, 12 слобід, 4 села. До складу Власівської сотні входило 1 село, 5 слобід, 41 хутір. На 1752 рік Глинськ був містечком, населяли його в основному козаки – 168 чоловік.

В 1751 році частині сербів на чолі з Іваном Самійловичем Хорватом дозволено було поселитися в Росії. Цього ж року він з 218 своїми земляками, серед яких були офіцери з сім’ями, почали селитися на північній частині нинішньої Кіровоградщини. Утворилася лінія військових поселень під назвою Нова Сербія. В Янові розмістилася 14-та рота Пандурського піхотного полку, 16-та в Чонграді (Андрусівка), в Золотарівці – 18 рота.

В Глинську розмістилася 19 рота гусарського полку Хорвата. Решта поселень призначалися на рангові наділи для офіцерів та духовенства. Крім того, в кожному полку відмежовувалися запасні землі для вдів, сиріт службовців. Така доля була Піщанівки, Медерово, Захарівки, Федірок, Миронівки, Григорівки.

Оскільки на місці новоутворених рот чи шанців уже жили люди, їм, за розпорядженням Сенату, наказано було продати свої домівки новопоселенцям, а самим виїхати в ті місця, звідки вони прибули, або поселитися за межами Нової Сербії, де вони і заклали, з допомогою державних коштів, нові слободи. Із відомостей Крилівської сотні на кінець 1753 року про переселенські наміри жителів після виходу указу про відведення території для поселення на південь від новосербського кордону можна дізнатися прізвища жителів, котрі змушені були переселитися “на ту сторону реки Днепра”. Так із Андрусівки переселилися
92 жителі, Калантаєво - 90, Федірок – 12, містечка Глинськ - 64, слободи Золотарівка - 111, Скіловатої - 77. Водночас жителі Миргородського полку переселялися в поселення Нової Сербії. Так із міста Городища в Андрусівку переселився Кирило Кучерявий, в Скеліву із Трубайців Юхим Концуренко та Павло Кіріченко. Всі вони прийняли присягу на вірність.

У 1784 році царським указом на новозаселених землях утворено Катеринославське намісництво, яке поділялося на дві губернії: Новоросійську і Азовську. В Новоросійській губернії був утворений Олександріійський повіт, до якого входили села Світловодського району. Через 10 років намісництва були переіменовані в губернії. Олександрійський повіт із нашими селами відійшов до Херсонської губернії.

У 1760 році вихідцями з Орловської, Курської та Калузької губерній засноване російськомовне село Микільськ.

В 1834 році Крилов став військовим містом і його переіменували на Новогеоргієвськ.

У Миронівці, Глинську було на 1907 рік волосне управління. Так до Глинської волості входили села: Григорівка, Нікольське, Яново, Золотарівка. До Миронівської волості - Талова Балка, Скеліва, Аннівка. До Косівської волості - Захарівка, Піщанівка, Аудіторівка, Мала Березівка. До Іванковецької волості - Андрусівка, Калантаєво. Земські школи були в Григорівці, Андрусівці, Глинську, Таловій Балці.

Після ліквідації військових поселень жителів було переведено на становище державних селян.

У “Херсонських єпархіальних відомостях” повідомляється, що у 1806 році у Таловій Балці на кошти поміщика Федора Боровського побудовано Преображенську церкву, архітектурний витвір вражаючої краси та сумної долі, зруйновану в роки Великої Вітчизняної війни.

В 1919 році на території сіл району, колишній петлюрівський атаман Григор’єв підняв заколот проти радянської влади, активістів радянської влади виловлювали і розстрілювали, але уже наприкінці травня цього ж року заколот було придушено.

У серпні 1919 року територію району захоплюють денікінці. У Піщанівці, Захарівці, Медерово створюється партизанський загін, на чолі якого став Ілля Данилович ДІБРОВА. А в селі Яново з місцевих жителів формується повстанський загін, який очолює Іван Маркович ПОКОТИЛО атаман Сірко. В грудні 1919 року партизани загону Діброрви визволяють від денікінців Новогеоргієвськ і навколишні села ще до приходу Червоної Армії.

1932-1933 роки увійшли в історію України як період голодомору. Не обійшло це страшне лихо і наш край, тисячі людей померли з голоду. Тільки по Захарівській сільській раді з 700 жителів від голоду померло 400.

В 1939 році Новогеоргієвський район увійшов до складу новоствореної Кіровоградської області.

Територія Світловодського району була окупована фашистами
7 серпня 1941 року. Уже з перших місяців окупації німці зустріли масовий опір. Влітку 1942 року виникають підпільні групи у Захарівці, Андрусівці, Миронівці та Федірках.

Велике значення для піднесення патріотичного духу населення мав рейд по тилах гітлерівців кавалерійського партизанського з’єднання під командуванням Героя Радянського Союзу М.І. Наумова. Переправившись черед Дніпро у районі Воронівки, наумівці зайняли села Малу та Велику Андрусівку, розгромили каральний загін гітлерівців, що був присланий із Новогеоргієвська, пройшли степовими шляхами через Семигір’я, Сніжкове і далі на Захід.

На початку 1943 року на Кіровоградщину була закинута з літака підпільно-диверсійна група на чолі з Дібровою І.Д. – уродженцем села Піщанівка. Під час приземлення він пошкодив ногу, але добрався до свого села і, переховуючись у друзів та знайомих, гуртував актив підпільних груп. Неодноразово на нього влаштовувались облави і засідки в Захарівці, Аудиторівці, Яново, але не давали ніяких результатів. У травні Діброва відправився у Чорний ліс, де зустрівся з підпільним обкомом партії. В короткі строки було створено партизанське з’єднання ім. Ворошилова, яке вже в червні-липні налічувало 1000 осіб, вело активні бойові дії на території Знам’янського, Олександрійського та Новогеоргіївського районів.

Янівська, Миронівська, Федірська, Захарівська, Аудиторівська підпільні організації і групи входили до складу партизанського з’єднання ім.Ворошилова.

Бої за Дніпро і визволення території нашого краю були жорстокими. Після успішного форсування Дніпра ще понад два місяці тривали запеклі бої на правобережному плацдармі в районі сіл Старе і Нове Липове.

У ніч з 30 листопада на 1 грудня 1943 року оборону гітлерівців було прорвано. Почалося звільнення території району від окупації частинами Другого Українського фронту під командуванням І.С.Конєва. 19 грудня 1943 року звільнено весь район.

Звільнення сіл Світловодського району:

27 листопада 1943 року - Миронівка, Павлівка;

29 листопада 1943 року - Григорівка, Микільськ;

30 листопада 1943 року - Глинськ, Аудиторівка;

1 грудня 1943 року - Подорожнє;

2 грудня 1943 року - Іванівка;

3 грудня 1943 року - Захарівка;

7 грудня 1943року - Андрусівка, Калантаїв.

7550 бійців і офіцерів загинуло за звільнення Світловодщини. Вони поховані у 12 братських могилах – це воїни 116 Харківської стрілкової дивізії, 93 гвардійської Харківської стрілкової дивізії, 214 стрілкової дивізії, 20 гвардійського стрілецького корпусу, 8 механізованого Олександрійського корпусу.

За форсування Дніпра під Новогеоргієвськом присвоєно звання Героя Радянського Союзу : Ф.І. Анісічкіну, В.А.Жукову, М.М. Зар’янову, О.В. Приглєбову, М.С. Циганкову.

Дорогою ціною дісталася нам Перемога. З фронтів не повернулися додому - 7026 жителів нашого району, 2880 з них пропали безвісті.


Ласкаво просимо до Світловодського краю Новини Інформація про район Світловодська РДА Районна рада Звернення громадян Інтернет-приймальня Нормативно-правове забезпечення Каталог послуг Розвиток району Туризм Інвестиційна діяльність Актуально Виконання бюджету Інформаційні ресурси Європейський вибір Запобігання проявам корупції Дозвільний центр Регуляторна політика Спостережна комісія Сприяння розвитку громадянського суспільства Громадська рада 2011 Доступ до публічної інформації Важливе	Головна сторінка » Інформація про район » Загальні відомості про район Світловодський район (до 1962 року - Новогеоргіївський, до 1969 року - Кремгесівський) - адміністративно-територіальний підрозділ Кіровоградської області. Географічна довідка Район розташований в північно-східній лісостеповій частині та межує: на заході з Чигиринським районом Черкаської області; на південному заході зі Знам'янським районом Кіровоградської області; на півдні з Олександрійським районом Кіровоградської області; на південному сході з Онуфріївським районом Кіровоградської області; на північному сході з Кременчуцьким районом Полтавської області; Займає територію 121,8 тис. га, з яких суша - 81,5 тис.га. До Світловодського району входить 33 населених пункти. На території району проживає 15,2 тис. чоловік, з них 14,1 тис.- українці, 2018 - росіяни, 482 – інші національності. Національні меншини в районі становлять 14,8%. Водні ресурси. Головне джерело водопостачання — річка Дніпро (Кременчуцьке водосховище). Загальна площа вкритої водою території району становить 40,3 тис. га (33,1%). На території району тече та впадає в Дніпро річка Цибульник. В районі налічується 24 ставки загальною площею поверхні 448 га і загальним об’ємом 3,38 млн.м3. Запаси підземних вод складають 9,9 млн.м3/рік. Корисні копалини. Світловодський район знаходиться в межах придніпровської височини. Надра району багаті на будівельні матеріали, досліджених родовищ мало. Основними дослідженими родовищами є Табурищанське та Глинське родовища граніту. Виходи граніту маються у с.Мала Скельова та с.Федірки, Золотарівсько-Ревівське родовище мергеля, Ревівське родовище глини, родовища суглинків в селах Глинські, Талова Балка, Олексіївка. Ландшафт. Світловодський район розташований у крайній південній частині лісостепової зони, на межі із степовою зоною. Ландшафти району включають комплекс балок та здебільшого розораних міжбалкових ділянок, круті схили Дніпра, територію островів, а також унікальні плавневі комплекси. Територія району, яка не прилягає безпосередньо до русла річки Дніпро і його приток характеризується більш спокійним ландшафтом. Рослинний світ. У природному рослинному покриві району переважають лісові та степові угрупування. Переважають насадження з білої акації, сосни, берези, клена гостролистого та ін. Природні ліси території характеризуються різноманітністю порід при переважанні дуба звичайного; трапляється також клен польовий, в'яз, ясен, береза, осика. В трав'яному покриві переважають такі види – зірочник лісовий, осока волосиста, яглиця, зеленчук, копитняк тощо. Зростають в лісах також рідкісні види з Червоної книги України – коручка морозниковидна, тюльпан дібровний тощо. З видів різнотрав'я найчастіше трапляється шавлія дібровна, парило звичайне, материнка звичайна. На степових ділянках зростає багато рідкісних та мало поширених видів, в т.ч. червонокнижних – астрагал шерстистоквітковий, крокус сітчастий, сон чорніючий. Основні сільськогосподарські культури, які вирощують на території району: пшениця, жито, ячмінь, кукурудза, просо, соняшник, гречка. Тваринний світ. Фауна району досить типова для Правобережного лісостепу. До складу фауни входить вельми різноманітна популяція хребетних тварин (козулі, свиня дика, заєць сірий та лисиця) та чимало рідкісних видів, в тому числі і занесених до Червоної книги України та Європейського червоного списку, а також регіонально рідкісних – вовк, борсук, бобер, горностай, видра річкова, орлан-білохвіст, кулик-сорока, жовна чорна, чеглик, деркач тощо. Досить багатий видовий склад риб, що цілком закономірно – затоки, заплавні озера та мілини Кременчуцького водосховища слугують місцями нересту та нагулу риб. Найпоширеніші види – плітка, лящ, товстолоб, плоскирка, синець, судак, сом, чехоня, карась, короп, щука та ін. Заповідні зони. «Цюпина балка» – ботанічний заказник; «Кінські острови» – ландшафтний заказник; «Острів «Обеліск» – комплексна пам'ятка природи; «Барвінкова і Тюльпанова гора» – заповідне урочище; «Придніпровські кургани» – пам'ятка природи; «Пташиний базар» – зоологічна пам'ятка; «Степовий горб» – ботанічна пам'ятка; урочище Московська гора; урочище Вовче-Ворожчино; урочище Садове. Історична довідка Територія сучасного Світловодського району заселялася здавна, про це свідчать археологічні знахідки, знайдені на території району. Територія краю входила до складу земель, на яких ще за доби бронзи (кінець 111 – початок 1тис. до н.е.) почало формуватися основне ядро протослов’янських племен. У районі Великої Андрусівки і Калантаєва виявлені залишки поселень доби Трипільської культури (111 тис. до н.е.). Досліджено 2 городища чорноліської культури (УІІІ-УІІ ст. до н.е.), поселення та кілька курганів скіфського періоду (УІ – ІІІ ст.до н.е.), сарматський могильник (І-ІІ ст. н.е.) та залишки ранньослов’янського поселення (УІ-УІІІ ст.). Поблизу села Арсенівка виявлений курганний могильник доби бронзи (11 тис. до н. е.). Біля села Григорівка знайдені кам’яні знаряддя праці доби раннього палеоліту (понад 40 тис. років тому). Такі самі знаряддя праці відшукуються і біля с.Захарівка, Іванівка. У с.Іванівка знайдено знаряддя праці доби Трипільської культури. Біля села Напрасівка, в урочищах Квашиному і Печалівці, виявлені два поселення доби бронзи. Поблизу села Микільськ знайдено бронзові речі ранньослов’янської черняхівської (VІ-VІІ ст. н.е.) - казан і орнаментована діадема, срібна чаша. Поблизу с. Мала Скеліва виявлено поселення доби бронзи (ІІ ст. до н. е.). Неподалік села Озера (поблизу затопленого селища Чаплина) виявлено два поселення доби бронзи (ІІ тис. до н.е.), знайдено бронзові знаряддя чорноліської культури (ІХ-VІІІ ст. до н.е.). Поблизу села Павлівка досліджено курганні поховання доби бронзи (11 тис. до н.е.) та скіфського періоду, виявлено поселення чорноліської та ранньослов’янської черняхівської культури. На території села Павлівка виявлено кілька римських монет. На території села Подорожнє знайдено кам’яну зернотерку і ліпний глечик - все це доби бронзи (ХІ-ІХ ст. до н.е.). Таку саму зернотерку знайдено і в селі Захарівка. На території Захарівської сільської ради знайдено наконечник кремнієвого спису, скіфської стріли та кремнієву сокиру донецько-придніпровської культури. Все це експонується в сільському музеї історії. Але систематичних, глибоких археологічних досліджень, крім Великої Андрусівки, на території району проводилось мало. Так що наша земля ще зберігає багато таємниць. Чекає вдумливих дослідників. З розкопаними археологами городищ відомі городища Тясминське (Андрусівське) та Калантаївське. Розкопки Тясминського городища проводилися під керівництвом кандидата історичних наук археолога Є.В.Максимова у 1956 році, а Калантаївське городище було розкопане і досліджене також у 1956 році археологічною групою на чолі з кандидатом історичних наук Е.Ф.Покровською. На території Світловодського району виявлені сліди поселень періоду Київської Русі (ІХ–ХІІІ ст.). Літопис повідомляє, що боротьбу з уличами продовжував князь Ігор. Він підкорив уличів і наказав збирати з непокірних данину. В могилах вчені знаходили жито, овес, ячмінь, пшеницю та знаряддя хліборобів. У наших лісах полювали київські князі зі своїми дружинами. Так у Захарівці знайдено мідний гребінець рядового дружинника часів князя Святослава. У середині ХІІІ ст., як вогняний смерч, пронеслися через наші землі монголо-татарські полчища. Переходячи Дніпро монголо-татари зруйнували всі навколишні поселення. Землі сучасного Світловодського району на довгий час перетворилися на дике поле. В середині ХУ на початку ХУІ ст. землі почали освоюватися козаками, які вели уперту боротьбу з Кримським ханством та Туреччиною. По долинах річок і глибоких степових балках виникали невеликі поселення, які отримали назву запорізьких зимівників. У адміністративному плані вони об’єднувалися в паланки. Територія нашого краю входила до складу Інгульської паланки, розташованої на правобережжі Дніпра. Такими зимівниками були: Яново, або Яновський -розташований на лівому березі невеликої степової річки Березівки, названий за ім’ям свого першого поселенця, Андрусівка – зимівник козака Андруся, Аудиторівка - зимівник Аудитора або Аудита, Серебряне , Яремівка, Кобзарівка, Бабичівка, Федірки, Семигір’я, Миронівка. Росії належав Крилівський шанець. Більшість жителів шанця складали з Миргородського полку. До складу Крилівської сотні Миргородського полку входили села: Андрусівка, Калантаїв, Федірки, Бабичівка. До Власівської сотні входили села: Золотарівка, Серебряне, Мала Березівка, Павлівка, слобода Скельова, Свинарня. Поселилися вони тут по закінченні турецької війни. Росії потрібно було заселити ці мало заселені місця. До Крилівської сотні входило 20 хуторів, 12 слобід, 4 села. До складу Власівської сотні входило 1 село, 5 слобід, 41 хутір. На 1752 рік Глинськ був містечком, населяли його в основному козаки – 168 чоловік. В 1751 році частині сербів на чолі з Іваном Самійловичем Хорватом дозволено було поселитися в Росії. Цього ж року він з 218 своїми земляками, серед яких були офіцери з сім’ями, почали селитися на північній частині нинішньої Кіровоградщини. Утворилася лінія військових поселень під назвою Нова Сербія. В Янові розмістилася 14-та рота Пандурського піхотного полку, 16-та в Чонграді (Андрусівка), в Золотарівці – 18 рота. В Глинську розмістилася 19 рота гусарського полку Хорвата. Решта поселень призначалися на рангові наділи для офіцерів та духовенства. Крім того, в кожному полку відмежовувалися запасні землі для вдів, сиріт службовців. Така доля була Піщанівки, Медерово, Захарівки, Федірок, Миронівки, Григорівки. Оскільки на місці новоутворених рот чи шанців уже жили люди, їм, за розпорядженням Сенату, наказано було продати свої домівки новопоселенцям, а самим виїхати в ті місця, звідки вони прибули, або поселитися за межами Нової Сербії, де вони і заклали, з допомогою державних коштів, нові слободи. Із відомостей Крилівської сотні на кінець 1753 року про переселенські наміри жителів після виходу указу про відведення території для поселення на південь від новосербського кордону можна дізнатися прізвища жителів, котрі змушені були переселитися “на ту сторону реки Днепра”. Так із Андрусівки переселилися 92 жителі, Калантаєво - 90, Федірок – 12, містечка Глинськ - 64, слободи Золотарівка - 111, Скіловатої - 77. Водночас жителі Миргородського полку переселялися в поселення Нової Сербії. Так із міста Городища в Андрусівку переселився Кирило Кучерявий, в Скеліву із Трубайців Юхим Концуренко та Павло Кіріченко. Всі вони прийняли присягу на вірність. У 1784 році царським указом на новозаселених землях утворено Катеринославське намісництво, яке поділялося на дві губернії: Новоросійську і Азовську. В Новоросійській губернії був утворений Олександріійський повіт, до якого входили села Світловодського району. Через 10 років намісництва були переіменовані в губернії. Олександрійський повіт із нашими селами відійшов до Херсонської губернії. У 1760 році вихідцями з Орловської, Курської та Калузької губерній засноване російськомовне село Микільськ. В 1834 році Крилов став військовим містом і його переіменували на Новогеоргієвськ. У Миронівці, Глинську було на 1907 рік волосне управління. Так до Глинської волості входили села: Григорівка, Нікольське, Яново, Золотарівка. До Миронівської волості - Талова Балка, Скеліва, Аннівка. До Косівської волості - Захарівка, Піщанівка, Аудіторівка, Мала Березівка. До Іванковецької волості - Андрусівка, Калантаєво. Земські школи були в Григорівці, Андрусівці, Глинську, Таловій Балці. Після ліквідації військових поселень жителів було переведено на становище державних селян. У “Херсонських єпархіальних відомостях” повідомляється, що у 1806 році у Таловій Балці на кошти поміщика Федора Боровського побудовано Преображенську церкву, архітектурний витвір вражаючої краси та сумної долі, зруйновану в роки Великої Вітчизняної війни. В 1919 році на території сіл району, колишній петлюрівський атаман Григор’єв підняв заколот проти радянської влади, активістів радянської влади виловлювали і розстрілювали, але уже наприкінці травня цього ж року заколот було придушено. У серпні 1919 року територію району захоплюють денікінці. У Піщанівці, Захарівці, Медерово створюється партизанський загін, на чолі якого став Ілля Данилович ДІБРОВА. А в селі Яново з місцевих жителів формується повстанський загін, який очолює Іван Маркович ПОКОТИЛО атаман Сірко. В грудні 1919 року партизани загону Діброрви визволяють від денікінців Новогеоргієвськ і навколишні села ще до приходу Червоної Армії. 1932-1933 роки увійшли в історію України як період голодомору. Не обійшло це страшне лихо і наш край, тисячі людей померли з голоду. Тільки по Захарівській сільській раді з 700 жителів від голоду померло 400. В 1939 році Новогеоргієвський район увійшов до складу новоствореної Кіровоградської області. Територія Світловодського району була окупована фашистами 7 серпня 1941 року. Уже з перших місяців окупації німці зустріли масовий опір. Влітку 1942 року виникають підпільні групи у Захарівці, Андрусівці, Миронівці та Федірках. Велике значення для піднесення патріотичного духу населення мав рейд по тилах гітлерівців кавалерійського партизанського з’єднання під командуванням Героя Радянського Союзу М.І. Наумова. Переправившись черед Дніпро у районі Воронівки, наумівці зайняли села Малу та Велику Андрусівку, розгромили каральний загін гітлерівців, що був присланий із Новогеоргієвська, пройшли степовими шляхами через Семигір’я, Сніжкове і далі на Захід. На початку 1943 року на Кіровоградщину була закинута з літака підпільно-диверсійна група на чолі з Дібровою І.Д. – уродженцем села Піщанівка. Під час приземлення він пошкодив ногу, але добрався до свого села і, переховуючись у друзів та знайомих, гуртував актив підпільних груп. Неодноразово на нього влаштовувались облави і засідки в Захарівці, Аудиторівці, Яново, але не давали ніяких результатів. У травні Діброва відправився у Чорний ліс, де зустрівся з підпільним обкомом партії. В короткі строки було створено партизанське з’єднання ім. Ворошилова, яке вже в червні-липні налічувало 1000 осіб, вело активні бойові дії на території Знам’янського, Олександрійського та Новогеоргіївського районів. Янівська, Миронівська, Федірська, Захарівська, Аудиторівська підпільні організації і групи входили до складу партизанського з’єднання ім.Ворошилова. Бої за Дніпро і визволення території нашого краю були жорстокими. Після успішного форсування Дніпра ще понад два місяці тривали запеклі бої на правобережному плацдармі в районі сіл Старе і Нове Липове. У ніч з 30 листопада на 1 грудня 1943 року оборону гітлерівців було прорвано. Почалося звільнення території району від окупації частинами Другого Українського фронту під командуванням І.С.Конєва. 19 грудня 1943 року звільнено весь район. Звільнення сіл Світловодського району: 27 листопада 1943 року - Миронівка, Павлівка; 29 листопада 1943 року - Григорівка, Микільськ; 30 листопада 1943 року - Глинськ, Аудиторівка; 1 грудня 1943 року - Подорожнє; 2 грудня 1943 року - Іванівка; 3 грудня 1943 року - Захарівка; 7 грудня 1943року - Андрусівка, Калантаїв. 7550 бійців і офіцерів загинуло за звільнення Світловодщини. Вони поховані у 12 братських могилах – це воїни 116 Харківської стрілкової дивізії, 93 гвардійської Харківської стрілкової дивізії, 214 стрілкової дивізії, 20 гвардійського стрілецького корпусу, 8 механізованого Олександрійського корпусу. За форсування Дніпра під Новогеоргієвськом присвоєно звання Героя Радянського Союзу : Ф.І. Анісічкіну, В.А.Жукову, М.М. Зар’янову, О.В. Приглєбову, М.С. Циганкову. Дорогою ціною дісталася нам Перемога. З фронтів не повернулися додому - 7026 жителів нашого району, 2880 з них пропали безвісті.	Оновлення Як зареєструвати благодійну організацію Управління юстиції інформує Порядок реєстрація зміни назви, юридичної адреси та зміни у складі керівних органів громадської організації Управління юстиції інформує Прийомна сім’я: зроби добро Світловодський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді інформує Світловодський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді інформує Світловодський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді інформує Повноцінна сім’я – це мрія кожної дитини Світловодський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді інформує До Міжнародного дня сім'ї працює "гаряча" телефонна лінія Управління юстиції інформує День Матері та День Сім’ї Управління юстиції інформує Правовий всеобуч: обов’язки батьків Управління юстиції інформує Серед випускників шкіл району – два медалісти 11.05.2012 р. Звіт начальника управління Пенсійного фонду України в м.Світловодську та Світловодському районі про роботу управління за І квартал 2012 р. Управління Пенсійного фонду України в Світловодському районі інформує Корисне
Copyright © 2008-2011 Організаційний відділ апарату Світловодської районної державної адміністрації Копіювання та використання інформації тільки з посилання на сайт Світловодської районної державної адміністрації Powered by MODx CMS

Важливе

Географічна довідка

Історична довідка

Оновлення

Корисне